прошу.
відійде.
не боляче зовсім.я звикла.
ношу,
рана зійде,
а може й зовсім і зникне.
я матюкатись припиняю
говорити до себе також
беру ножиці й все зрізаю,
рівняю
веселю око вельмож.
ненавиджу весну тепер
знайомими стали із неї.
ти- професійний сапер
шукаєш на мінному полі трофеї.
втративши тебе
я втратила й шмат Звичної
сигарета знов в руці,
Звична в кабаці,
в червоній помаді,
каре й дешевий погляд,
папірець в кишені
написала твій гиблий портрет
маркером
він тхне так як ти
спиртягою,а чорний
як моя душа.
цілую твої руки,
йду на пошуки
і знайду
себе вже без тебе
а не в тобі шукатимуть себе
арівідерчі,ведмідь
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724630
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.03.2017
автор: Звична