Колись тобі остогиднуть мої істерики,
Мої недопалки,
Розкидані по темній кімнаті.
Колись для тебе я стану Америкою:
Відкритою та позначеною
На карті.
Колись ти вивчиш мене,
Як таблицю множення,
І будеш автоматично відповідати
На питання про місцезнаходження
Моїх панчох, помади:
"Там, на верхній шухляді."
Колись будеш знати, що в понеділок
Прийду заплакана та сп'яніла,
Розіб'ю знову кілька тарілок,
Та чашку з написом "Милій."
Ти вивчиш мене,
Ти дізнаешся все,
Ось тоді, любий,
Я не буду цікава,
Тобі остогидне моє лице,
Моя недопита кава
З відбитком помади
(яку ти кажеш мені
котрий раз
викинути у хвіртку).
Мої особливості
Стануть вадами
Мої витівки -
Номерами в цирку...
А поки цього не сталося -
Кохай мене
На столі,
На старому дивані,
Та на горищі,
Малюй зі мною
На склі.
Гори ще,
Гори ще,
Гори ще!
Танцюй зі мною
Та пий абсент
Без цукру,
Без меж,
Без кордонів.
Не стій стіною -
Один лиш мент
Є в нас -
Один на мільйони.
Не знай мене,
Не звикай,
Не вивчай!
Хай буду
Навіки незнаною.
Ти музику тільки
Гучніше вмикай
І мене
Називай
Коханою.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724611
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.03.2017
автор: Шандор Модар