Буває так, що рідні то чужі,
Ніколи й не були й не є близькими-
До певної, до певної межі,
Ілюзії стають на них хиткими.
Чого то так? Ти вилиєш жалі,
Хоча то так, відмітка-календарик.
Чого насправді душі такі злі?
Ховаються за маскою поправок...
Все буде добре, потиски плеча
І знову таємниці в диких нетрах.
Загубляться в тобі, бо на мечах
Смішний двобій буденності у гетрах.
-----
Бо боляче і важко уявити.
Чого то так, що рідні то чужі...
Хоча то так... Простіше їх простити...
І вірити до певної межі...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724443
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.03.2017
автор: Квітка))