Боженьку, яка вона красива!
Розіп'ятана, зраджена любов.
У долонях ще тримала диво,
В серці - шепіт щирих молитов.
Господи, цвяхами не прибита.
Чом тоді ця кров з душі весь час?
Лиш сльозами - ріками омита.
Янгол вірші поміж небом пас.
Я взяла собі, щоб не відбились
Десь від стада. Розгубила вмить.
А вони в душі всі розчинились.
Ось тому вона вже не болить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724375
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.03.2017
автор: Відочка Вансель