Коли виросли діти і внуки ростуть,
Я мудрішаю плодом своїм багатющим.
Віднаходжу в буденності трепетну суть,
Сьогоденням бурхливим живу і грядущим.
Проминуле гортати томами не час.
Тільки внукам повім епізоди яскраві,
Як життя гартувало і тішило нас,
І зросли ми на славу – міцні, не лукаві.
Не соромлюся віку свого і людей.
Гарні люди тримали на вістрі епохи,
Переймалися духом великих ідей,
Що топтали розумних наступників ноги.
Помилялися люди прості і вожді,
І водили роками сліпців по пустелі,
Та відродження істинне мали в труді
І пісні проростали із праці веселі.
Час всі віхи розставить, всі коми, тире
І запросить усіх до найвищого суду.
Тільки справжне,посутнє повік не помре
«… Буде син, буде мати і будуть…»*
*Т.Шевченко «І Архімед, і Галілей…»
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724374
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 19.03.2017
автор: Ніна Третяк