Поведу я весною онучат у поля,
Де сніги поспадали, де чорніє земля.
Де хліба просять в сонця хоч краплину тепла,
Щоб добавилась сила молодого стебла.
Подивіться внучата, тут родяться хліба,
В хлібі нації сила золотого герба.
Буде хліб у коморі, буде воля в людей,
Завжди колос налитий притуліть до грудей.
Подивіться у небо, там лунає «курли»,
Це клинами додому знов дороги лягли.
Я прошу вас, онучки, у своєму житті,
Не цурайтеся дому, коли ви молоді.
В полі плечі розправте – це ж бо рідна земля,
Все це ваше онучки і ліси, і поля.
Бережіть свою землю, захищайте грудьми,
Українцями будьте, а найперше – людьми.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724307
Рубрика: Присвячення
дата надходження 19.03.2017
автор: Віталій Назарук