Грім розриває кластер хмар на полотні,
І блискавка плете свої узори.
Виблискують в калюжах ліхтарі,
Малюючи ескізи ледь прозорі.
Холодний вітер в душу заглядає,
В мереживо тендітне зодяга.
Це так нестримно він мене кохає.
Дощу цілунок тіло обляга.
Туманність ночі місто огортає,
Шепоче гарні і спокійні сни,
Щоб із грозою в хмарах політали,
Щоб показали де живуть вони.
Милуюся вологими стежками…
Неначе шлях мозаїкою у рай.
Де я стою віч-на-віч із зірками
І споглядаю в галактичну даль.
Вже дощ вщухає. Мій коханий спить.
І хвилі серця в океан втікають.
Я виглядатиму жадану мить.
Прийдешні блискавки вже теж мене чекають.
© Ольга Баландюх, 06.04.16
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724279
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.03.2017
автор: Ольга Баландюх