нмт

вона  нахилилась  й  поцілувала  своє  коліно
я  замовк  на  півслові,  безмежно  вражений
цією  ніжністю  і  відвертістю,  
сестринською  любов'ю  до  самої  себе.
я  так  й  не  спитав  чому  ти  сюди  приїхала
я  бачив  шрам  на  твоєму  обличчі  -
шлях  від  дому  сюди,  убогого  прихистку  побли́зу  Дахау.
жодного  слова  німецькою
жодного  слова  англійською
чорні  пасма  волосся  неохайно  розсипались  по  спині.
втомлені,  але  теплі  погляди  -  залишки  твого  сонця.

коли  ти  нарешті  ледь  заспокоїлась  і  прийняла  ношу  чекання,
закутана  в  безліч  своїх  сорочок  й  хусток,
мабуть  голодна  і  дуже  спрагла,
я  присів  навпочіпки  поблизу  тебе,  твоїх  нескінченних  клунків  й  сумок.
безмовність  між  нами.
ти  несміливо  всміхаєшся.
я  дістаю  із  кишені  яблуко  й  легенько  підштовхую  в  твою  сторону.
опісля  дістаю  і  собі.
ми  доїдаємо  яблука  і  посміхаємось  кудись  вдалеч,
хоч  погляд  впирається  в  різнобарв'я  наметів  біля  кордону.
і  ми  мовчимо.
і,  враз  дещо  собі  пригадавши,  я  кажу  їй:  це  яблука  німоти.
і  вона,  несміливо  всміхаючись,  промовила  danke.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724129
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.03.2017
автор: Hauch