Хоч важка у нас дорога, Сталось так уже, як сталось,
ми не сироти у Бога. не так вийшло, як бажалось.
Хоч реалії й сумні,- Із московської тюрми,-
ми в цім світі не одні... знов рабами стали ми.
Домоглися ми Свободи,
не раби ми й від природи.
Кажуть: "Бідні, бо дурні,
а дурні, бо бідні..."
Вийшло так, що до "руля",- Чи послабили й згубили
ми не тих обрали... українську гідність?..
І звели вже до нуля, Чи не дуже проявили
навіть те, що мали. громадську активність...
Пройдисвіти й шахраї
дорвались до влади,
все взяли в руки свої
й придушили Правду...
Хоч Майдан всіх розбудив Вибір знову не такий,
і вселив Надії, знов не ті у владі,
і активність відновив, олігархів і панів
й до Європи Мрії... вистача і в Раді...
Та відомо ж всім давно:
там буде порядок,
де в Громади те весло,
що веде до Правди!..
Домагаються висот, Тож прийшла уже пора,
де господар є народ, вивести із влади,
а не купа олігархів, олігархів всіх до тла,
що брехать уміє й красти... й домогтися Правди!..
Хоч важка знов жде дорога,
ми не сироти у Бога.
Візьмем владу в свої руки,
зникнуть сум і болі, й муки!..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724049
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.03.2017
автор: геометрія