Я низько кланяюся нашим матерям,
Простіть за все, якщо вас засмутили.
Ми ж ще не знали ціну тим словам,
Доки самі дітей не народили.
Пробачте за непослух, за сльозу,
За ніч недоспану, за споконвічне "зараз",
Й пробачте нам за першу ту весну,
Коли закоханих до ранку виглядали.
За те, що догоджали як могли,
А ми, бувало, це не цінували.
Для нас ви лікарем, і вчителем були,
І як спец-наз ви нас охороняли...
Пробачте за усе, за все простіть,
Що і сьогодні скажемо щось зайве,
Ви ж на дорогу нас перехрестіть
Й, ще довго-довго, в гості виглядайте.
Хай, як найдовше, квітнуть квіти на вікні,
Хай ваші коси розплітає вітер-
Ми ж доти діти, поки ви живі,
Тож не гасіть у вікнах своїх світло.
16. 03. 17
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723889
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.03.2017
автор: іванесса