Мокре крісло

Брехня  безсовісна  вривається  з  екрану…
Брехун  і  зрадник  вже  давно  не  червоніє  -
Так  хоче  він  весь  світ  ввести  в  оману.
Гадає,  що  ніхто  не  зрозуміє?

Здаватись  хоче  білим  і  пухнастим,
Ховає  кігті,  ікла  у  крові…
Нам  обіцяє  мир,  добро  і  щастя,
Ледь  притрусивши  трупи  у  рові.

Ще  сходить  з  рук  йому  оте  допіру,
Є  охорона,  грошики  ведуться,
Проте  народ  до  нього  —  нуль  довіри
Тож,  мокре  крісло  й  рученьки  трясуться...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723877
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 16.03.2017
автор: Петро Кожум'яка (Ян Укович)