Біла вишня тепер не в снігу,
Біла вишня в духмяному цвіті.
Сад веселка вдягнула в дугу,
А листочки нові в оксамиті.
Пахне медом в веснянім саду
І хрущі загули, наче бджоли,
Серед саду до тебе я йду,
Хоч сховались в зірках видноколи.
Розшукаю між цвіту в саду,
Про смак вишні вуста нам розкажуть,
Я до тебе лечу, а не йду,
Поки роси вечірні не впадуть.
Де ти, щастя моє? Обізвись!
Пелюсткова знялась хуртовина,
Що летять то додолу, то ввись
Білим «снігом» лягають над тином.
Пригадаємо, люба, не раз,
Як хурделили вишні весною,
Кожен рік пам’ятатимем час,
Як завіяло нас з головою.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723838
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.03.2017
автор: Віталій Назарук