Твої дороги не ведуть до мене,
Нитки мотає доля в два кінці,
Думки, немов сполохані гінці,
Попід копитами — життя буденне.
Ремінні попустилися десь віжки,
І неважливо вже, чия вина,
Окутує пустельна тишина,
Стою одна наприкінці доріжки.
Твої дороги не ведуть до мене,
Їх роз’єднали сумніви вітрів…
Невже цього, насправді, ти хотів?
Весна вдягає платтячко зелене… 20/03/16
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723727
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 15.03.2017
автор: Lana P.