Часами зупинюсь і задивлюся…
Кругом своє, родинне - небо й ліс,
Дивлюсь на казку і в душі молюся,
Невже в раю я народивсь і ріс?
Тут сонце золоте, цвіте калина,
Дуби, смереки і старий Дніпро.
Земля моя, що зветься - Україна,
Край історичний, всяко тут було.
Не зраджу, не покину я ніколи,
Бо своє рідне в серці я ношу.
Щоб ворога ми злого побороли,
У Господа найбільше я прошу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723517
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.03.2017
автор: Віталій Назарук