В прочинені двері вийшовши
Залишу тебе у сні
Ітиму холодними вулицями ,
Збиватиму твої дзвінки .
Провалишся ти у бездну ,
Наповнить тебе печаль
Та кожного «хмурого ранку»
Буду виходити в двері я .
Залишу тебе наодинці
З думками , з тобою самим
Ти думатимеш про все це
І що залишився один.
Я плакатиму гірко
і заплутаються думки.
І кожної тої хвилини
Я думатиму хто ж є ти.
А шия твоя гаряча
навіє на мене тепло
І руки зігріють твої
Я вийду у двері знов.
Твої хаотичні рухи
Ти знімеш з мене взуття
Обіймеш , положиш у ліжку
І тихо засну мов дитя.
І чай той гіркий ,що парує
Твоя усмішка і я
Забуду про час , про дім свій
З тобою залишилась би я .
А потім хвилина мовчання ,
Чи може обіда чи сум
Я вийду у двері прочинені
І знову у них ввійду.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723486
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.03.2017
автор: Евеліна Фрай