Сонцесяйні блиски бавились в беззір’ї.
Випливла з нікуди на вітрилах тінь —
Там, де море й небо грались в надвечір’ї,
Заплітались хвилі в танцях миготінь.
Хвилювався обрій, набирався сили,
Плавно йшов вітрильник по пунктиру мрій.
Десь вітри голодні спрагло голосили,
Розстеляли води попід ним сувій.
Прямував до цілі, наче й не журився,
Під художнім пензлем — тінь на полотні.
Зникнув у нікуди, звідки й появився, —
Розчинився контур в сірій далині. 18/01/16
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723381
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 14.03.2017
автор: Lana P.