Я жадаю твоїх поцілунків,
Остогид вже самотності яд-
Надщербатої долі дарунків,-
Ну і що, що мені п"ятдесят ?
Так банально коханою бути,
Чи минуле впустити назад?
Це ж банально за квіткою рути...
Особливо в твоїх п"ятдесят...
Так банально... а може, і смішно -
Притулитись на дуже плече.
Зойкне кривдою осуд поспішно,-
Лід зими... а вогненно пече.
Так жадаю твоїх поцілунків,
Піднялася від давніх утрат,
Вже, як є... не веду порахунків,
Ну і що, що мені п"ятдесят ?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723179
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.03.2017
автор: Надія Карплюк-Залєсова