КОНИК-СТРИБУНЕЦЬ (Казка)

               Недалечко  від  веселої  співучої  річки,  серед  сочної  м`якої  трави    і    сивої  ковили    жив  веселий  Коник.  Щоранку  застрибував  він  на  цупку    високу  стеблину,  гарненько  вмивався  холодною  росою  і,  гойдаючись,    виконував  вправи  із  фізичної  зарядки  -  щодня  різні.  Особливе  задоволення    давали  йому  вправи  з  витягуванням  у  довжину  міцних  і  дужих  задніх  лапок:  на  рахунок  "Один,  два,  три!"  він  випростував,  наче  вистрілював,  довгувату  ніжку,  і  тоді  над  нею  випорхувало    тоненьке  срібно-голубе  підкрилля,  яким    Коник    дуже  пишався.
                 А  ще  Коник  був  музично  обдарованим,  і  під  час  фізичних    вправ  його  голубенькі  крильця  видавали  ледь  чутну  чудову  мелодію,  наче  маленькі  срібні  дзвоники  виспівували  привіт  сонцю  й  новому  дню.  Під  цю  музику  просиналися  інші  комахи    -  жвава  Мурашня,  збиралася  в  гурт  і  бігла  по  своїх  колективних  справах,  різнобарвні  Метелики  здіймалися  вгору  й  кружляли  над  заспаними  квітами,    важкий    пихатий  Жук    вилазив  з  нірки  й  крутив  головою  в  пошуках  сніданку,  а  маленьке  Сонечко  підставляло  під  теплій    ранішній    промінь  червоне  в  цяточку  платтячко,  аби  висохло  від  роси.  "Жжу-жжу,  -  гуділи  над  травами  й  квітами  трудівниці  Бджоли,  -  як  знайду  солодкий  нектар,  попереджж-у!"  Кожна  комаха  знаходила  собі  корисну  справу  на  весь  довгий  літній  день.  І  тільки  Коник-стрибунець  насолоджувався  вільним  і  безтурботним  часом,  мовляв,  хто  ж  замилується  моєю  красою,  якщо  від  неї  відвертатиме  діло?
               Одного  дня,  після  теплого  й  недовгого  дощику,  по  травичці  метушливо  забігали  голі  Ніжки  у  смугастих  шкарпетках.  То  Хлопчик  і  Дівчинка    з`явилися    із  сачками  ловити  метеликів  для  шкільної  колекції.  Та  метелики  на  той  час  вже  піднялися  високо  й  до  пастки  не  попадали.  Інші  комахи  й  мешканці  луку  порозходилися,  порозліталися,  порозповзлися  по  своїх  справах.  "От  з  ким  я  позмагаюсь!  Хто  ще,  краще  від  мене,  може  так  стрибати  у  траві!"  -  хвалькуватий  Коник    майже  з-під  ніг  у  хлопчика  знявся  вгору,  на  всю  широчинь    розгорнувши  голубе  підкрилля.  Та  радіти  йому  не  довелося,  бо  вже  через  хвилину  він  опинився  в  глибині  сачка...
           От  же  поміркуйте,  діти,  чи  сталося  б  з  ним  таке  лихо,  аби  не  похвалявся  і  займався  корисною  справою?

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723068
Рубрика: Казки, дитячі вірші
дата надходження 12.03.2017
автор: Борисовна