Духмяний сад і ніжний голос мами…
Жив хлопчик там, де Замкова гора!
Дитинства золота була пора…
Весь світ: сади і пагорби високі…
Належали його душі глибокій.
Духмяний сад і ніжний голос мами…
Він чує й до тепрер: «Іди до хати!»
Завжди привітна і усміхнена була,
А працювала, мов мала бджола.
Тут батька гордість — сад великий!
За ним лісок зеленувато-дикий...
Де зграї дітлахів зривали дику сливу:
Така ж пора дитинства чиста і щаслива!
Батьківський дім, садок, город… і мати…
А хлопці так гасали, що під вечір ноги-вати!
Дівчат десь з часом разом виглядали,
Із танців гордовито проводжали…
Пройшовся вуличками тихими дитинства…
В бібліотеку зазирнув тут, поруч, близько!
Все, як колись і рідне, і далеке…
Життя роки летять, немов лелеки…
Духмяний сад і ніжний голос мами…
Горить свіча, яку лишив у храмі…
10. 03. 2017 м. Львів автор Наталія Калиновська
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723052
Рубрика: Присвячення
дата надходження 12.03.2017
автор: Наталі Калиновська