Не знаю чому пригадалися роки дитячі,
Святкові у школі коли в нас були вечори.
Як старшими нам так хотілось здаватись! Одначе…
Які ж ми смішні у той час всі насправді були.
Дівчата згадайте найперший наш тонік волосся –
Тоді канцелярські копірки були нарозхват!
Кому їх синенькі дістати до свята вдалося,
Мав зачіски колір, як в час той казали «отпад»!
У модниць дорослих «Іріда» була тоді в моді,
І нам не хотілось від них ну ніяк відставать.
От тут і була нам та диво копірка в нагоді,
Якою лиш треба волосся було натирать!
А вії, як ми фарбували у школі! Згадали?!,
В коробочці туші брусочок маленький сухий,
У неї краплинку водички собі добавляли,
І погляд вже мали спокусливо ми чарівний!
Пізніше косметика справжня була нам доступна,
Але ж як хотілося ефектного вигляду мать!
І паста із стержнів, що в ручках зникала підступно,
Ну мали ж ми чимось собі манікюр фарбувать!
Які ж ми ті лаки яскраві для нігтів робили!
Старанно у пляшечку з лаку чорнило вдували,
Червоне і синє, якусь рідину туди лили,
І нігтики наші неначе веселка сіяли!
А блискітки ! Як же без них? Ну хіба ж це вже свято?
Годились для цього прикраси з ялинок чудово.
Їх досі лишилось обдертих у мами багато,
Це ж треба було здогадатися нам до такого?!
Всміхаюся я розглядаючи фото дитячі,
Якій ж ми вигадливі з вами дівчата були!
Сьогодні поринула в казку дитинства неначе…
Яка вже лиш зрідка приходить до мене у сни.
Н.Гузнак (Стоян)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722987
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.03.2017
автор: Наталка Долинська