Не бува вірнішої любові

Минають  дні,  роки,  століття,  сиві,
Міняються  гетьмани  і  царі,
Та  лиш  молитва  матінки  за  сином
Однакова  уранці  й  при  зорі.
Любов  її  не  худне,  не  старіє  –
Це,  як  ніким  не  випита  ріка,
Як  віра  в  те,  що  правда  угорі  є,
Що  на  землі  утвердилась  в  віках.

І  не  бува  вірнішої  любові,
Окрім  любові  неньки  до  дітей,
Вона  з  дитям  іде  й  на  поле  бою,
І  серед  добрих,  відданих  людей.
В  вогонь  вона  іде  й  на  барикади,
У  снах  дитини  квіткою  цвіте.
Її  не  вбити  і  не  залякати!
Запам'ятай  навік,  дитино,  це!
22.01.2017.



Ганна  Верес  (Демиденко).  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722844
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 11.03.2017
автор: Ганна Верес