Якось подзвоню до тебе,ввечері.
І запитаю:
-"Привіт.Ну що ти там?"
-"Привіт.Та добре все.
Працюю.
Буду тут до ранку."
Почувши мої захлипи,ти запитаєш:
-"Що сталося,маленька?
Тебе хтось образив?"
-"Та ні,все добре.
Ти про це не думай.
Просто голова щось,начеб,розболілась."
-"Якщо це правда,то таблетку.
А зараз вибач,мені час іти."
-"Так,звичайно.
Набери мене вранці"
-"Окей.Люблю тебе.До завтра "
-"І я тебе люблю.. "
І відключилась.
Мало не заплакала,натура вже така,
Не можу довго стримувати сльози.
І знову не сказавши правду,караю я себе за це.
Що,в минулому,колись,довірилась одному,
А зараз, ворог,майже увесь світ.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722742
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.03.2017
автор: Ніким не зрозуміла