Звук за звуком, вітер в спину,
Немов кинджал, пронизує, гуде,
В землю гне, як ту стеблину,
І дощ між нотами, мов тінь, іде.
Серце палає тремтяче,
На сцені маестро – рок-гітарист.
Мов сльозою, струна плаче,
Пора осіння співає, як лист.
Вітру мелодія в струнах
Спадає по залу в бурну ріку.
Струмом біжить, мов по рунах,
І губиться десь у жовтім піску.
Зал шаленіє. Удача –
Це грім, і це буря, й каплі дощу.
Ритм скаженіє і плаче…
В екстазі я у долоні плещу.
Оплески й рими гітари
Сплелися в єдине, ціле, одне.
Рок випускає з рук чари,
Мов грім, вбивається в серце стальне.
Браво маестро, лиш браво,
Знову на сцені підкорюєш вись.
Граєш зухвало, яскраво –
Осінь, і дощ визивають на біс.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722666
Рубрика: Присвячення
дата надходження 10.03.2017
автор: Східний