Тарасе, чом водночас
З тобою не жили?
І чому білим світом
Босоніж не брели?...
Отам де тин і вишня
Єднають два двори –
Вже, духом об’єднавшись,
Ми б знались до пори...
Ділили б тиші спокій,
Чи стогін вітровій –
Не так би одиноко
Котились сльози з вій...
Та Бог дає нам завше
Свої шляхи в буття –
То ж брате мій Тарасе,
Осібне й каяття...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722518
Рубрика: Присвячення
дата надходження 09.03.2017
автор: Променистий менестрель