Вже засвітлішав неба край,
То сонце сходить знов по колу.
Шепоче мама.-Сину мій вставай
-Швиденько снідай і до школи.
На кухні дном шкребе черпак,
І запах страви долітає.
Та лінь піднятись, ну ніяк
Тож мама ніжно підганяє.
Схвативсь,умився,щось там їв
Думки метались гарячково.
Підкову гнув із чорних брів,
Чи все я вивчив,що ж до школи.
З порогу зразу в галас скочив
Було дітей тоді в нас тьма.
Та всеж красу її дівочу
Зловив мій погляд крадькома.
Після уроків,як годиться
Їй ранця ніс до хати я
І в вечір тихий, де криниця
Чекав як вирій журавля...
Немало років пролетіло
Щось вжей забулось у літах
Та так кортить у юність смілу
Здаля вернутись, ніби птах.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722350
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.03.2017
автор: Totoha