Акуратно сад цвіте,
Стежечка до річки.
Б’ється серце золоте,
Ходять білі ніжки.
Думка лине у політ,
Смілий і високий.
А всього шістнадцять літ,
Цій голубоокій.
Пелюсточки з квітки рве,
І шепочуть губи.
Слово всього лиш одне,
Любить, Любить, Любить.
Рве пелюстки й кожну мить,
Все перед очами.
Той, що входить в милі сни,
Темними ночами.
І летять немов би птах,
Ті слова беззвучно.
Десь миленький у світах,
Може йому скучно.
2001р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722252
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.03.2017
автор: Мартинюк Надвірнянський