Остання на березі точка,
колом обведена, я -
моря наслухаюсь тиші,
вивернутого тепла.
Згину в колінах водою
вмитого ледь доторкнусь -
так і буваєш собою
надто далеко чомусь.
Тінь мені спокоєм ходить,
в п'ятах пісок умостивсь.
Сповна багата весною,
ледь не зірвалась униз:
з берега точкою - в товщу
рибам чесати хвости.
Зміни приходять в утробі
кожної пустоти.
07.03.17, Коломия #dysonansne
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722180
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.03.2017
автор: Іванна Шкромида