Через пройдені дороги, через спалені мости,
Через зими, через весни, знов зустрілись Я і Ти ...
І наш столик в ресторані, мов завжди на нас чекав,
Розійшлися наші долі ... він, мабуть, про це не знав ...
Лине музика знайома, на столі тремтить свіча,
Не змінився ти з роками, тільки ... смуток у очах,
А ще кілька білих пасем у волосся заплелись,
Й твоя посмішка зваблива вже не гріє, як колись ...
Розірви ось цю мовчанку, повні келихи налий ...
Ми зап'єм вином цей присмак нездійсненних мрій гіркий ...
І нехай на дні потоне увесь біль років минулих,
Нашим свідком буде свічка: ми про все давно забули ...
Не дивись крізь очі в душу, не шукай любов колишню,
Нам не бути більше разом, не стрічать весну прийдешню ...
Грає скрипка, плаче свічка, розривається душа,
Не вступити знов в ту ж річку .... ти — не мій, я — не твоя ...
© Зоряна Кіндратишин
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722166
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.03.2017
автор: Зоряна Кіндратишин