Ми удвох під дощем

Ми  удвох  під  дощем,  а  із  нами  ще  ніч  з  парасоллю
В  своїм  дивнім  танку  закружляє  й  розчинить  в  собі
І  крізь  хмар  палантин  загадково  всміхаються  зорі  -  
Ти  даруєш  мені  перші  квіти,  такі  голубі.

Нас  вітають  алеї  і  хвилить  у  поглядах  щастя
Під  мелодію  цю  ряботиння  в  калюжах  бринить,
Грають  вітом  дерева,  у  попліски  струшують  краплі  -  
Ми  з  тобою  удвох  і  навіки  блаженна  ця  мить.

Ми  удвох,  як  у  мушлі,  де  щастя  співає  рулади,
Неугавні  цілунки  і  дотиків  шовк  струменить
І  крутіж  насолоди,  як  вихор  несе  в  піднебесся,
І  у  душах  єдине:  "Кохаю!..  Кохаю!.."  -  дзвенить.

То  дрейфують  чуття,  то  парять  над  оновленим  світом.
Гріють  ніч  ліхтарі,  у  одівах  неону  доми.  
Чвахкотить  під  ногами.  Ми  у  душах  несемо  палітру,
Що  змалює  у  барвах  цей  світ,  де  блукаємо  ми.

Ми  удвох  під  дощем  і  ця  ніч,  як  із  двох  паралелей.
Золовато  навкруг  і  видочок  навколо  не  ах
І  всерівно,  що  поруч  понуро  ще  плачуть  алеї  -  
Під  дощем  ми  удвох  все  витаєм  в  любові  світах.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722145
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.03.2017
автор: Світлана Ткаліч