Мої зранені вірші хотіли більшого.
Але ж ти і не думав про це, авжеж?
Моє тіло прохало обіймів-одеж
І очей твоїх кольору моря стихійного.
Розхвильовані зв'язки кричали про це
Та тобі було байдуже до волань тих!
Плечі ж... спрагло жадали твоїх долонь
І торкань, тих, що вміло зціляли серце.
Твої зігнуті плечі - предтечі втечі
Та й у серці -не бУло вогню. Моє ж...
Тіло вже не гасило в собі пожеж
Й споглядало сліпо на кровотечі.
Мої зранені вірші всміхались більше би,
Якби ти так й не став однією з втрат.
Отією... з незмірно важких утрат,
Що беззмінно в мені оживатиме віршами.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721826
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.03.2017
автор: Христина Рикмас