Ми йдемо в бій Донецькими степами (V)

Слова  -  Олег  Чорногуз
Кліп  -  "Студія  ОХ"
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=PswditLWM2Q[/youtube]

А  тут  пісню  виконує  –  Ярослав  Чорногуз
https://www.youtube.com/watch?v=F3297WfJ_DM
--------------------------
Йдемо  у  бій  донецькими  степами,
Горить  в    багрянці  рідний  виднокрай.
Великий  Луг  і  дух  козацький  з  нами,
У  вирвах  «градів»  наш  козацький  край.
 
Орда  прийшла  і    нашу  землю  вкрила
Для  них  і  нас,  мабуть,  останній  час:
Але  стоїть  на  смерть  Савур-могила,  
Й  звитяги  предків  знову  кличуть  нас.
 
Тому  до  бою,  рідні  українці,
Тому  до  бою  всі  з  останніх  сил:
Вже  не  вина,  а  крові  в  нас  по  вінця,
І  незлічених  вирв,  як  тих  могил.
 
 В  останній  бій  нас  кличе  Батьківщина  
Сьогодні    честь  і  гідність  на  кону.
Ми  переможем,  з  нами  Україна,
Захистимо  ми  матір  і  жону!  
 
В  цей  грізний  час  москаль  прийшов  ордою,
На  нашу  землю  і  до  наших  нив.
Та  він  забув,  що  знов    заплатить  кров’ю
Як  вже  не  раз  в  історії  платив!
 
Один  в  нас  вихід  і  одна  дорога  -
Вступити  в  бій  і  знищити  орду!
За  нами  правда,  честь  і  перемога,
За  нами  свято  в  майовім  саду!
 
І  ми  йдемо  донецькими  степами,  
Щоб  жити  вільно  –  на  своїй  землі.    
І  дух  степів  козацьких  диха  з  нами,  
І  дух  незламності  на  рідному  чолі!
 
Душа  ж  горить  в  смертельному  двобої,
На  обрії  двоглавий,  цей  мутант
Тому  ,  брати  й  сусіди  всі  до  бою
Щоб  не  дійшов    до  вас  цей  окупант!

---------------

Дорогі  сусіди  з  Заходу,  Півдня  і  Півночі:  поляки,  чехи,  словаки,  угорці,  румуни,  молдавани,  білоруси,  литовці,  латиші,  естонці.  Ми,  українці,  звертаємося  до  усіх  Вас.  До  створення  Союзу  рівноправних  сусідів.  У  цей  грізний  для  усіх  нас  історичний  час      вирішується,  мабуть,  і  всіх  нас  наша  спільна  доля.  На  колишній  землі  Московії  –  землі  адропофагів  і  самоїдів  (  за  Геродотом)  знову  прокинувся  ненаситний  ген  ординця-завойовника.  Загарбницький  дух  кличе  цю  ординську  нечисть  до  чергових    завоювань  чужих  земель.  Сьогодні  на  кону  Велика  Україна  –  праматір  першого  Європейського  Союзу  часів  Ярослава  Мудрого  і  перша  колиска  Православ’я  на  нашій  древній,  княжій  землі,  як  і    на  сусідніх  землях.  Перед      вирішальним  двобоєм  ординець  вдався  до    своїх  традиційних  інтриг  і  всесвітньої  брехні  через  свої  ЗМІ:  він  поєднав  свою  войовничість  і  ненависть  із  зовнішніми  і  внутрішніми  колаборантами,  претендентами  на  крісла  васалів,  аби  знищити  Україну,  як  державу  і  на  черговий    тимчасовий  престол  Малоросії,  (як  це  уже  не  раз  відбувалося  у  нашій  історії)  посадити    наших  перевертнів,  квіслінгів  і  яничарів  та  знищити  не  тільки  нашу  державу,  нашу  націю,  нашу  мову,    нашу  віру,  нашу  історію,  наші  звичаї,  наші  традиції,  а  й  вибити  з  нас  наш  козацький  дух  –  вічний  дух,  як  вогонь  наших  сердець,  дух  вільної  людини.  Не  раба.  Чого  ніяк  не  можуть  зрозуміти    московіти  -  вічні  раби  своїх  князів  і  царів  і  свого  накраденого    у  сусідніх  народів  „отєчєчтва”.

                                                                           Олег  Чорногуз                                                                        

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721765
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.03.2017
автор: Віктор Ох