Давай підемо разом в закрайсвіття
І помандруємо в незвідані шляхи.
Манити буде аромат суцвіття,
Коли бузок надумає цвісти.
Давай підемо разом в закрайсвіття,
Торкнемося майбутнього свого.
Коханий мій, цей аромат суцвіття,
Такий п’янкий – даруй мені його.
Давай полинемо з тобою в закрайсвіття,
За океан, за обрій, закордон.
Візьмемо ми той аромат суцвіття,
І понесемо ми за горизонт.
Візьму у руки я бузку суцвіття,
Із Київських квітучих гір.
І понесемо разом в закрайсвіття,
Той аромат весняних вечорів.
© Тетяна Гриндула 1 березня 2017 р. (15 год. 45 хв.)
*Закрайсвіття – авторська лексема.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721661
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.03.2017
автор: Гриндула Тетяна