З дитинства колір сонця полюбляла,
Носила жовті сукні і стрічки...
Малим дівчам плела собі вінки
З кульбаб травневих жовто-золотавих...
І все життя завжди за нею бігли
Жовтогарячі сонячні зайці,
Веснянками скакали по щоці —
І усмішки спадали з неї стиглі...
І колір цей ніколи не вважала
Причиною розлук і самоти —
Кущі жоржини "кульки золоті"
Під вікнами в садочку полюбляла...
Вже відцвітають ці привітні квіти.
Крізь жовте листя осінь загляда...
Та всі її минулії літа
Зігріті сяйвом сонячного світла.
Нанизувала вірші, як намисто,
На дні свої, бажаючи чудес.
Цих слів легких пелюстки променисті
Встеляли її стежку до небес...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721572
Рубрика: Портретна поезія
дата надходження 04.03.2017
автор: Денисова Елена