Дівчатко з великими зеленими очима.
Нікому й нічого не винна.
А в тих оченятах тремтять питання:
чому не приходить з роботи татко,
і ще в коридорі не каже-
"ходи на коліна моє пташатко"?
Чому не ходять як раніше гуляти,
голубків годувати,
їсти морозиво і квіточки збирати?
Чому матуся весь час плаче,
і в чорному вбрана?
А татко сміється тільки із фото
на каменю.
Поясніть хто-небудь тим очатам-
війна безжальна!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721377
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.03.2017
автор: БЕЗ