[img]http://chervona-kalina.ucoz.com/dlog/prolicku/artleo.com-14048.jpg[/img]
Не надто покладаюсь на весну...
Та мариться цвітіння пишних сакур,
коли у землю як в тірамісу
вчорашнім снігом аж до дна просяклу -
пірнаю, грузну пуп'янком-зелом,
наповнююсь до краю спорадично -
як небо ллється теплим молоком
і сонце - медом, і кохання вічним
півколом райдуги росте-росте
і звершує найбільші сподівання!
І серце тьохкає: "Се те, се те!"
І пурхає увись як пташка рання.
І поворот - на триста шістдесят,
і зелень - паростками в очі цілить,
і пролісків повітряний десант
в долоні небо поміщає ціле...
[img]http://i19.beon.ru/57/83/1768357/69/90896869/731G7YW17is.jpeg[/img]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721281
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.03.2017
автор: Окрилена