Візьму і запхну далеко свою мрію
Знищу її і сховаю...
Я хвора, я хворію
Чому і чим не знаю.
Мені в очі віє вітер
А ти питаєш чому я плачу,
Я чекаю щоб ти мені сльози витер,
Щоб сказав що я ще щось значу...
Болять і ниють крила
Я їх собі підрізала,
Тепер у шафі закрила,
І назавжди сховала.
А пізніше ми разом вирушаєм,
Спадаєм до дна і ще нижче,
Частуєш мене то кавою то чаєм,
А в думках протяг свище.
Я можу бути безмірно щаслива
Такою як я вмію
Лиш тоді коли при мені крила
Лиш тоді коли я маю мрію...
Окрилити мене ти є в змозі
І мені мрію подарити,
Та нам на жаль не по дорозі,
Прощай друже, живи як треба жити.
Якщо ж надумаєш вернутись,
То буде вечір чи може ранок,
Прийди з мрією що має збутись,
Без слів дурних, обіцянок..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721060
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.03.2017
автор: Jane Gu