Морозно-синьо дивишся з-під вій,
Мою роздягнену морозиш душу.
ТИх видув протягом, хто жив у ній,
З-під моїх ніг забрав безпечну сушу.
Морозним візерунком декоруєш
І сковуєш в обіймах мо́є серце.
Ти проти мене моє "я" бунтуєш,
У солод мій всипаєш перцю.
Та не боюсь я крижаних вітрів,
Що душу вимітають аж до краю,
Колючих, зледені́лих, ме́рзлих слів...
Боюсь лише сказати, що кохаю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721057
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.03.2017
автор: Надія Галябарда