На щемній території прощань
Стискає серце в грудочку печалі,
Тут у зажурі зупинився час,
Прикований до вічного причалу.
Тут розкошують типець і полин,
Навкруг вінки і квіти, квіти, квіти,
Яких ми за життя не додали,
Які б могли потішити й зігріти.
Зіпершись на граніти і хрести
Зсутулилося від безсилля небо,
І все, що ти сказати не устиг,
Уже нікому говорить не треба.
Летять до зір, до сонця, до Творця
Палкі слова покути і молитви,
І сповідально-чиста мить оця
У щире одкровення перелита.
Минущина торкне твого плеча,
Та ще упертіш розправляєш крила,
Щоби наповнить на межі прощань
Добром хвилину кожну, що лишилась…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720997
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.03.2017
автор: stawitscky