"Я повернусь!" - сказав коли йшов з дому.
Я вірила як чула голос твій
Та серце так щеміло невимовно
Коли ти знову повернувся в стрій.
Так не хотілось відпускати руки,
Хотілось розчинитися в тобі.
Не передать словами тої муки
В якій зтлівало серце у журбі.
Я поверну... Й ковтнув страшенний морок
Останні недоказані слова.
І у жаху, як градусів під сорок,
Відчула - моє тіло зімліва.
Я повернусь - у голові дзеленька.
Я повернусь, але тебе нема.
Я повернусь - в безвихідь серце тенька.
Я повернусь, а у душі - зима.
Я повернусь - цвітуть сади без тебе,
Я повернуся розмахом крила,
Я повернусь хмариною у небі,
Щоб тільки ти щасливою була.
Я упаду сніжинками на щічку,
Травинкою тебе залоскочу,
Осяю місяцем твою я нічку
І ніжним вітром в коси залечу.
Ти не горюй, я, бачиш, завжди поруч
І ранки із журбою не стрічай,
І знаєш, ти востаннє мене вируч -
Сама вже своє щастя пошукай.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720909
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.02.2017
автор: Світлана Ткаліч