Мої ясени

Сивокорі  мої  ясени,  
Що  стоять  край  села  на  дорозі,  
Зажурилися  дуже  вони  
І  боротися  з  вітром  не  в  змозі.  

Дошкуляють  холодні  вітри,  
Не  захищені  вже  хмільниками.
Одинокі  мої  ясени,
Я  думками  сьогодні  із  вами.    

Пам’ята́ю:  було́  як  коли́сь  -  
Ви  тихе́нько  собі  підроста́ли,
Гіллячка́ми  тягну́лись  увись
І  біди,  та  печалі  не  знали.  
 
Були  прихистком  ви  для  людей,  
Що  тоді  в  хмільниках  працювали,
Часто  чули  чарівних  пісень  -  
Хмелярі  їх  так  гарно  співали.  

Та  пройшли,  промайнули  літа  -
Вже  й  шпалеру  зрівняли  з  землею.  
То  ж  дорога  змінилась  –  не  та,  
Ясени  лиш  стоять  понад  нею.  

Зажурилися  ви  без  пори,  
Не  щебечуть  і  птахи  у  кронах..
Одинокі  мої  ясени,
Ви  приходите  часто  у  спомин.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720805
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.02.2017
автор: Ольга Калина