Місяць розбризкав сяйво на роси,
В нічному ознобі верба,
В травах схолоджених ноги босі...
Уже відступає журба.
Стежина веде в ночі відлуння,
Теплом обіймає ходу.
У лузі знову квітне калина,
Сьогодні до неї іду.
Ніч солов'їно цим дивовиддям
Наповнює тіло як глек.
Тіха леліє музику ночі
Й жабиних не чуть дискотек.
Квіти калини ніжаться в сяйві,
У полисках сніжності снять.
Я тихесенько, щоб не сполохать
Їх хочу легенько обнять.
Так світань обрій зачервонила!
Я п'ю нескінченну красу.
І все це із любов'ю у серці
Я крізь життя пронесу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720618
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 27.02.2017
автор: Світлана Ткаліч