Крилате сонце, сполохане вітрами
У небесній сховалося фортеці
Куди подітись від сумної панорами?
Коли дощі зайшлися в дикім герці
Весно, де ж ти забарилась?
В чиїх маєтках розкошуєш, п’ючи мед?
На чиїй перині теплій примостилась?
Нащо тобі мудрість старовинних Вед?
Замість істин філософських краще йшла б в поля й міста
Несла їм зелені і квітучі чари
Та виглядаєш з-за лінощів щита
Ти ж-бо, дівко, не боїшся кари
Одягни сукню ошатну хутчіше
З польових квітів не забудь діадему
В атаку, у бій кидайсь сміливіше
Краси доведи палку теорему
Зима принижено плазує по болоті
Ось-ось капітуляцію підпише
І в марші переможному у кожній ноті
Нове життя вже щастям дише
© Леся Приліпко-Руснак, 26.02.2017
http://lesyaprilipkorusnak.blogspot.com/
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720504
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 26.02.2017
автор: Леся Приліпко-Руснак