Я книгу життя гортаю поволі.
До ранку з думками ніяк не засну.
Звикаю до старості,наче до долі.
Люблю більше осінь.Та вірю в весну!
Стають все частіше вологими очі.
Жалоба по серцю ножем різане.
Сприймаю я осінь свою не охоче.
Весна більше манить і кличе мене.
Хоча рання осінь мене засмутила,
Бадьорить ще душу ранкова роса...
І буде весна.Розправлю я крила,
Бо зміни прийдуть по весні й чудеса!
Позве мов сурмача вперед дорога.
Країну хочу і весь світ пізнати.
Онуків дочекався-(Славлю Бога),
Щоб дав мені щей правнуків діждатись!..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720436
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 26.02.2017
автор: Ukraine55