В віках були волхвами наші предки,
Усі природі, віддавали молитви.
Суворі воїни були, управні, крепкі,
Тому нас так боялись вороги.
Своє було все рідне, Родобожжя,
В Природі богів славила душа.
Бо Мати наша - Богородиця Макоша,
Що привела, колись нас від Коша.
Тепло несли від Отчого порога...
Його Любов в серцях ми берегли.
Як вищий прояв славили Даждьбога,
Бо з Господом єдиним ми були.
Не вмерла пам'ять, в серці не згасає,
Вертає гідність в порухах Дуги…
Даждьбоже Сонце знову оживає,
Зелом зростає , чистим з потрухи.
Ніхто не переміг від роду нас ніколи,
Допоки віра, батьківська жила.
Чужі не обіймали в нас престоли,
Вожді вже йдуть... від свого джерела.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720311
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.02.2017
автор: Дідо Миколай