Із виярка туман повзе неквапом,
На всіх кругом дрімоту наганя.
Наспівує сонливо колисанку
Й не може заспокоїть жабенят.
Та й на гурти жабині невгамовні
Нагнать нелегко спокій та нудьгу.
Сова спосонку на туману пісню
Відповіла своїм глухим: "Угу!"
І жабенята, як в бенкетнім залі,
Пісні співають на всі голоси.
До ранку буде жаб'яче змагання
Так що, тумане, тиші не проси.
І тільки аж, стомившись, перед ранням
Охопить сном і ставкову косу.
Туман, зморившись від нічного гвалту,
Впаде сріблястим дивом на росу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720167
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 25.02.2017
автор: Світлана Ткаліч