Прибило порох, десь за синю даль
Понесло відблиски страшної блискавиці,-
Не час... не час... не час...
Клекоче біль в сердешної вдовиці
Донька малює тата і дітей-сиріт
У кольорах украденого щастя...
А у суботу - твій улюблений бісквіт...
І так два роки , як гірке причастя
П"ятнадцять лиш... так мало, мало, мало.
Світ спорожнів у ніч одну війни,
А вмене руки й душу всю одняло,
Сиріт Вкраїни, Боже, борони !
Син-випускник, в відмінниках ходив,
Сконстроював свого гелікоптера,-
Наш юний Тесла - гладив по плечу...
А тут війна - потвора і мегера...
Проси, коханий за дітей усіх,
Що залишились без любові, без опори,
Хай дасть їм долі і ще трішечки утіх,
Щоби змогли без сліз і без докору
Прибило порох , десь за синю даль
Понесло відблиски страшної громовиці...
Не час... не час... не час...
Клекоче біль в самотньої вдовиці...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720144
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 24.02.2017
автор: Надія Карплюк-Залєсова