Теплий вітер зжирає сніг,
Попід ноги кругом мокро стало.
Тече безліч річок – і не зміг.
Пхаю руку у воду наталу.
У прозорій воді наталій,
Що тече дрібним потічком,
Все вбачаю глибини, корали.
Мани́ть кам'янистим дном
Залізти в потоки, во́ди,
Лягти би в канаву якусь.
Не такі вже й вони, ті води, холодні...
Наталі... До них голим тілом торкнусь.
В капцях діри сосуть вологу.
А я хочу по повній – по шию, по груди,
А не просто мокрі ноги.
До наталих цікавість тягне усюди.
Завтра буде вже плюс п’ятнадцять!
Сніг – прощай, хоч і все ж не смакує болото.
Полізу! Полізу купатись
У води Наталі, наталчині води.
В кар'єр, чи Нарічку навіть,
В час, коли кольори прокидаються в небі.
Нехай води Наталі мене ласкають
Хоч хвилину... Во́ди весня́ної леді.
23.02.17
[u][/u]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720102
Рубрика: Поетичні афоризми
дата надходження 24.02.2017
автор: Avsian