Тебе ніхто любити так не буде,
Таке стається у житті лиш раз.
Моя любов з тобою буде всюди –
Вночі, щоденно, повсякчас.
І не сховаєшся – не буде порятунку,
Не скочиш з поїзда в нічний туман.
Моя любов – то повний келих трунку,
Солодкого й гіркого як обман.
І я не знаю, що несу для тебе –
Біду чи щастя, радість чи печаль.
Моя любов, то біла зірка в небі,
Гаряча і холодна, як кришталь.
Я ревнуватиму тебе, приречено, до болю,
Вночі і вдень, зимою й навесні
За кожен день, прожитий не зі мною,
За кожен поцілунок – не мені.
Бо так нам випало – віднині і довіку,
Ти не моя і я не твій.
У тебе ще весняних днів без ліку,
А в мене осінь – жовтень надворі.
І білими ромашками в долині
Ми будем порізно цвісти.
За все, що з нами трапилось донині,
За все, що станеться в майбутньому – прости.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720073
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.02.2017
автор: Терновий