Лиш тільки-тільки двері зачинились,
Іще горить цілунок на щоці,
Та сльози знов я втримати не в силі,
На цілий рік ти їдеш вдалечінь.
І знов почнуть тягнутися роками
Такі холодні, спорожнілі дні,
Неначе бездна відстань поміж нами.
Я тут не вдома. Ти там в чужині.
Вже стільки літ, а звикнути не можу
До тих розлук, до відстані й доріг,
Хіба ж вартують всі на світі гроші
Тих слів, що ти б мені сказати міг?
Тих дотиків, тих снів в твоїх обіймах?
Наповнених радінням вечорів?
Ось, місяць пролетів, ти знов у "прийми",
А вдома ще і місця не зігрів.
І так летить життя: минають рòки,
А всіх грошей ніяк не заробить.
Одне хотілось знати б тільки- доки
Чужі країни працею міцнить?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720004
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 24.02.2017
автор: Наталя Хаммоуда