А воно було дивне…кохання.
З полум’яними ніжними веснами
І з обіймами аж до світання,
І з дзвінкими піснями чудесними.
Ні, не тліло воно, а горіло
І лилось вогняними фонтанами,
Між дощами палахкотіло,
Вибухало із магми вулканами.
Часом стомлене, мов засинало,
Леденіло, ставало крижиною.
Прокидалось та знов воскресало
І зривалось швидкою лавиною…
Відшуміло... Стомилось... Зітхнуло
Звуком - піснею лебединою.
Усю силу і волю згорнуло:
« Я кохаю». Й знялося хмариною.
Вже історія – дивне кохання,
Світлий смуток над скарбом - світлиною,
Сходить сонцем ясним спозарання,
В ніч приходить зорею – перлиною.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719948
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.02.2017
автор: Галина Брич